Підлітки та їхні основні психологічні проблеми: поради для батьків

 

Підлітковий вік – це перехідний етап між дитинством та дорослістю. Згідно з термінологією, яка застосовується в ООН, підлітки – це особи віком 10 – 19 років (ранній підлітковий вік – 10 –14 років; пізній підлітковий вік – 15 – 19 років).

Психологічні проблеми у підлітковому віці

Можна умовно виділити чотири великі групи підліткових психологічних проблем.

Прояв гіперсексуальності

Підлітковий період часто називається періодом статевого дозрівання, і це недарма. У цей час організм дитини поступово готується до виконання своїх природних функцій – створенню потомства. Разом із статевою системою розвивається і гормональна, тому підлітки намагаються більше дізнатися про секс. Часто саме в цьому віці з’являються перші статеві зв’язки, що може стати серйозною проблемою.

У дівчат гіперсексуальність часто проявляється як бажання стати привабливішою для протилежної статі. Тут з’являється своєрідний вибір одягу: джинси з екстра заниженою талією, глибокі декольте, оголені плечі та поперек, надмірний макіяж.

Що робити?

Батькам потрібно доступною мовою, але без зайвих подробиць спілкуватися з дітьми на тему сексу. Немає нічого ганебного в цих розмовах, буде гірше, якщо підліток дізнається про все у спотвореній формі від однолітків, або через незнання заразиться неприємним захворюванням або зіткнеться з вагітністю.

Спілкування на цю тему має бути чесним, бажано постаратися відповісти на всі питання, які виникають у дитини, що дорослішає. Важливо акцентувати увагу на контрацепції, наслідках ранніх статевих контактів, своєму першому досвіді, якщо він позитивний. Розмова має бути не у формі моралі, а у формі дружньої розмови. Краще – з батьком однієї статі.

Спроби самоствердитися

Підлітки намагаються довести дорослим свою значимість і незалежність від них, що іноді проходить досить радикально: втечі з дому, пристрасть до шкідливих звичок, шкільні прогули, конфлікти з дорослими, впертість у доказі своїх рішень, агресія у відповідь на спроби втрутитися у приватне життя. Все це, на думку дитини, допомагає їй продемонструвати свою дорослість собі та оточуючим.

Що робити?

При деструктивній поведінці важливо вчасно встановити з дитиною психологічний контакт, знайти необхідні слова і направити її потребу самореалізуватися у мирне русло: спорт, мистецтво, творчість. Якщо батьки відчувають, що вже не можуть самостійно вплинути на ситуацію, слід звернутися до фахівців –психологів і психотерапевтів.

Бажання злитися з групою однолітків

Ось тут як ніде проявляться плоди вашого виховання (або його відсутності), правильно обрана школа і навіть ваше особисте оточення. Адже залежно від того, до якої компанії потрапив підліток, він стане позитивним чи негативним героєм суспільства. Якщо його друзі прагнуть досягнень, то і він, швидше за все, слідуватиме за ними, щоби бути прийнятим. Якщо його однолітки виявилися «поганою компанією», націленою на кримінал, шкідливі звички, прогули школи, то навіть найзразковіший підліток почне поводитися так само з тією ж метою – бути прийнятим.

Психологи вважають, що вибір тієї чи іншої компанії дитиною залежить від її початкових інтересів, а також від ступеня близькості та довіри у стосунках із батьками. Якщо підлітку некомфортно у ній, то він, швидше за все, зв’яжеться з «поганою компанією», оскільки йому з ними спілкуватися простіше. Якщо ж підлітку в сім’ї вистачає поваги, тепла, кохання та розуміння, то він виростає вельми самодостатнім, йому не потрібно нікому нічого доводити, тому він не переживає, що підлітки з позитивними цілями його не приймуть: він вірить у себе та спілкується лише заради задоволення .

Що робити?

Для зниження ризику потрапляння дитини в «погану» компанію важливо підтримувати з нею емоційний звєязок, постійно з ним розмовляти на теми, що його цікавлять, демонструвати свою любов, але намагатися ненав’язливо тримати її поведінку в позитивному руслі, м’яко повідомляти про неприйнятність девіантної поведінки в суспільстві.

Слабкість, замкнутість, депресії, спроби суїциду

З цією проблемою соціалізації часто стикаються підлітки з низькою самооцінкою, відчуттям власної непотрібності та незначущості, слабкою нервовою системою. Вони не мають друзів у школі та за її межами, не йдуть на контакт з батьками та дорослими, відмовляються від колишніх захоплень та інтересів, відчувають проблеми спілкування. Часто вони перестають піклуватися про себе: дотримуватися гігієни, розчісуватися, вчасно їсти і спати. У сучасному світі найчастіше такі підлітки йдуть у віртуальний світ: анонімно спілкуються з однолітками в мережі, грають в онлайн-ігри та пропадають за комп’ютером цілий день.

Що робити?

Схильність до депресій зазвичай викликана схильністю до цього нервової системи, але загострення виникає і натомість нерозумінню та неприйняттю підлітка дорослими. При виникненні ознак депресії: апатії, постійного смутку, зменшення кількості контактів, думок про свою нікчемність, важливо вчасно розібратися в причинах і постаратися разом усунути їх. Якщо ситуація виходить з-під контролю, слід звернутися до психолога чи психотерапевта.

Поради батькам підлітків

Продуктивне спілкування

Скільки часу на тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих у середньому присвячують дітям не більше ніж 1,5 години на тиждень! І як сюди втиснути розмови до душі, походи до театру та на природу, читання книг та інші спільні справи? Це біда більшості батьків, котрі змушені проводити на роботі весь день, щоб заробити на сім’ю. Добре, якщо є бабусі та дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх нема?

Обов’язково подумайте, чим займатиметься ваша дитина в години, вільні від навчання та приготування уроків. Спортивні секції не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров’я та розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але вона має твердо знати: часу на неробство і нудьгу у неї немає.

Підтримка

Зовсім без конфліктів із підлітком обійтися неможливо, але вирішувати їх краще конструктивно: обговорювати, разом шукати шляхи виходу, іноді йти на поступки та слухати думку підлітка. Чим більше батьки і вчителі тиснуть і намагаються «поставити на місце» людину, що дорослішає, тим сильніші її протести і витонченіші спроби довести свою значимість. При цьому пускати його поведінку на самоплив – теж не варіант, важливо підтримувати здорове спілкування без докорів та принижень у доброзичливій обстановці.

Любов та прийняття

Необхідно залишатися з дитиною в контакті, незалежно від її поведінки. Не ускладнювати ситуацію мораллю та приниженнями, не робити спроб повернути поведінку дитини до тієї, якою вона була в початковій школі. По-перше, це гальмує розвиток, а по-друге, провокує більш сильне відторгнення. У разі ситуацій, коли батьки розуміють, що не можуть впоратися самостійно, потрібно вчасно звертатися до фахівців – психологів і психотерапевтів. В іншому випадку підвищується ризик неблагополучних виходів із кризи: девіантна та злочинна поведінка, суїцид, клінічні депресії.

 

 

ПАМ’ЯТКА

ДЛЯ БАТЬКІВ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ КОЛЕДЖУ

 Адміністрація Відокремленого структурного підрозділу «Гірничо-електромеханічний фаховий коледж Криворізького національного університету» повідомляє вам, що у зв’язку з активністю агресивних молодіжних субкультур та розповсюдженням у месенжерах закликів до злочинних дій, серед молоді почастішали випадки вчинення злочинів передбачених статтями, 115, ст.119, ст.121, ст.122, ст.125, ст.126,ст.129 ч.2.ч.4.ст.187, ч.2.ч.4 ст.296, Кримінального Кодексу України.  Просимо вас, звернути увагу на поведінку ваших дітей поза нашим закладом освіти та на який контент вони підписані в соціальних мережах.

Просимо вас, роз`яснити вашим дітям про відповідальність за вчинення злочинів.

Нагадуємо, що за вчинення дій передбачених вищевказаними статтями Кримінального Кодексу України передбачена кримінальна відповідальність, а саме:

Стаття 115. Умисне вбивство

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, -

карається позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

7) з хуліганських мотивів;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

 Стаття 119. Вбивство через необережність

1. Вбивство, вчинене через необережність, -карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

 Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

 Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

1. Умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

 Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, - карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.

 Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

1. Умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

 Стаття 126. Побої і мордування

1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

 Стаття 129. Погроза вбивством

1. Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

 Стаття 187. Розбій

Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

 Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - карається штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

 Відповідно до ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України "Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років".

Частина 2-га цієї ж статті передбачає, що "Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115 - 117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (стаття 113), бандитизм (стаття 257), терористичний акт (стаття 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (стаття 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153), крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (статті 186, 262, 308), розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308), вимагання (статті 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 289), хуліганство (стаття 296)".

         За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності: адміністративної, кримінальної та сімейно-правової.

 Адміністративна відповідальність передбачена статтею 184 кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухиляння батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -  тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

---

«Небезпечні дитячі хобі - зачепери, руфери та ін. Як вберегти дитину».

---

Зачепери - хлопці, які катаються на дахах електричок, поїздів. Цей рух зʼявився не під впливом Тік токів чи соцмереж, хоча сьогодні соцмережі - додатковий, провокуючий фактор ризику.

Удар в 25000 вольт дає мало шансів…Навіть не торкаючись дротів можна отримати удар струмом! Окрім цього, зачепери зриваються, потрапляють під потяги, їм відрізає ноги, голови (реальні випадки). Та хайп і адреналін змушують вже нових «зачеперів» лізти назустріч смерті знову і знову…

Як попередити це? Як бути на крок попереду трагедії? Як вберегти, не допустити, зупинити?!

Говоріть з дітьми. Відкладайте всі справи і говоріть…

— Справжні друзі не змушуватимуть робити небезпечні речі!
- Вмій казати «ні!» Особливо коли це «ні»— стосується твого життя! Якщо беруть «на слабо», відразу кажи «ні» і тікай!
- Сміливість не в тому, щоб зробити небезпечний вчинок. Сміливість — це вміти відмовитись від того, чого не хочеш робити!
- Ти можеш розказати батькам - ВСЕ! Ми завжди приймемо тебе. Ми на твоєму боці. Ми - з тобою!
- Ти - крутий. Ти можеш усе, що захочеш! Малювати, танцювати, займатись спортом, співати, кататись на лижах…
- Безглузді вчинки не роблять тебе крутим.
- Бути живим, здоровим і щасливим — ось що насправді круто.

Дивіться, що діти публікують у соцмережі. Розповідайте про всі ті страшні наслідки небезпечних розваг.

Батькам здобувачів освіти.

10 порад психологічної служби

1. У студентському віці діти починають оцінювати своїх батьків. Вони обговорюють їх життя, поведінку, вчинки, зовнішній вигляд, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на Ваших відносинах з сином або дочкою. Він може бути для Вас як приємним, так і неприємним. Так що, якщо не хочете вдарити в бруд обличчям, починайте готуватися до цієї оцінки якомога раніше.

2. Головне у ваших взаєминах – взаєморозуміння. Щоб встановити його, Ви повинні проявляти ініціативу і не тримати образ. Не слід як йти на поводу миттєвих бажань Вашої дитини, так і завжди опиратися їм. Але якщо Ви не можете або не вважаєте потрібним виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити чому. І взагалі, розмовляйте більше зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, знайте їх інтереси і турботи, друзів і захоплення. Вони повинні відчувати, що Ви їх любите, що в будь- якій ситуації вони можуть розраховувати на Вашу пораду і допомогу і не боятися глузування або зневаги.

3. Важливезначення для здобувачів освіти мають Ваші доходи. Заздалегідь подумайте, що Ви можете покласти на іншу чашу терезів, коли Ваша дитина підросла і поставить Вас перед цією проблемою. Багато здобувачів освіти змушені йти працювати, так як вони, як дорослі особистості, потребують коштів. З одного боку, робота – це добре. Це означає самостійність і адаптацію до життя. Але якщо це вимушено (батьки не мають змоги допомогти фінансово або навмисне цього не роблять) – здобувач освіти буде намагатися поєднувати навчання і роботу, що в будь-якому випадку вплине на навчання, на здоров’я, на психологічний стан. Тому все повинно бути в міру. Необхідно допомагати Вашій дитині, але давати зрозуміти, що це не буде все життя, і рано чи пізно їй самій доведеться заробляти на своє життя, але цей перехід повинен бути усвідомлений. Надайте своєму здобувачу освіти можливість самому обрати сферу діяльності, і тоді його робота буде приносити не тільки дохід, а і задоволення.

4. Ви хочете, щоб Ваша дитина була міцною і здоровою? Тоді навчіться самі і навчіть її основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров'я. Це зовсім не означає, що Ви повинні освоїти арсенал лікаря і призначення різних ліків. Ліки – це лише «швидка допомога» в тих випадках, коли організм не може впоратися сам з навантаженнями, насамперед фізичними.

Здобувач освіти– вже цілком сформована і розумна людина. Проте не всі в цьому віці усвідомлюють ціну здоров’я. В активному житті немає часу на правильне харчування, достатній сон, вчасне лікування хвороб тощо. І абсолютно необхідно, щоб він розумів: щастя без здоров'я не буває. І не треба повчати його, як він повинен робити. Краще поясніть, який він має вибір, і які наслідки його будуть чекати від кожного рішення. Що саме обрати – його бажання. Але у будь-якому випадку підтримайте його, навіть якщо Вам це не подобається.

5. Скільки часу в тиждень Ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути відверті розмови, походи в театр і на природу, читання книг та інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, змушених проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім'ї. Почніть не тільки займатися тим, що Вам буде цікаво разом, а і тим, що дитині буде цікаво Вам розповісти.

6. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, яку вони не запитують, з якої поки не можуть впоратися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант – дати прості і прямі відповіді на запитання. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських чеснот і цінностей.

7. Не оберігайте здобувачів освіти надмірно від проблем, як психологічних (навіть якщо сталося нещастя – це загартовує душу і робить її більш чутливою), так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Здобувачу освіти  необхідні позитивні і негативні емоції. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає йому повністю сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає насамперед у тому, щоб допомогти йому стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності, а не тікати від неї. Відгороджуючи від реального світу, нехай навіть з найкращими намірами, батьки позбавляють дитину можливості набути життєвий досвід, знайти свій шлях. Не втручайтеся в справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням Ви будете повідомляти їй: «Все порядку! Ти, звичайно, молодець і сам (сама) впораєшся!». Але, якщо дитині важко, і вона готова прийняти Вашу допомогу, обов'язково допоможіть їй.Дуже добре почати зі слів: «Давай разом».

8. Якщо Ви вже встигли наробити помилок у вихованні, Вам буде важче, ніж напочатку шляху. Але якщо у свого вихованця Ви виявите хоч крапельку хорошого і будете потім спиратися на це гарне в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете хороших результатів.

Такі прості і місткі поради вихователям можна зустріти в старовинних педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть в погано вихованій людині ті позитивні якості, спираючись на які можна домогтися стійких успіхів у формуванні всіх інших.

9. Якщо Ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або доньки з будь-яких важливих для них питань, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і Вашій дитині. І намагайтесь не повторювати цю помилку знову. Довіру легко втратити, а відновлювати її довго і важко. Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому. Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття. Ваш правильний вибір принесе Вам спокій та гармонію в сім'ю!

Вирази, які боляче травмують дитячі душі, яких бажано уникати:

• Я тисячу раз тобі казав (казала)…
• Невже тобі не зрозуміло, що…
• Скільки разів треба повторювати…
• Всі люди…, а ти…
• Ну на кого ти схожа (схожий)?..
• Що ти до мене причепилась (причепився)?..
• Ти такий, як твій батько (мати)…

Вирази, які бажано вживати якомога частіше:

• Ти в мене такий хороший (хороша)!
• Порадь мені, будь-ласка…
• Ти мене завжди правильно розумієш…
• Ти в мене молодець!
• Як я тобі вдячна (вдячний)!
• В тебе все вийде, я вірю в тебе!
• Я тебе дуже, дуже люблю!

10. Довіра – основа відносин. Здобувачі освіти  – вже не діти, і не треба для них тотального контролю. Батькам дуже важко навчитися довіряти, але без цього кроку неможливо підтримувати контакт з дитиною. Якщо Ваша дитина відчуває, що Ви їй довіряєте, вона зможе розкриватися для Вас, і з Вашої сторони найкращою відповіддю буде підтримка. Підтримка в будь-якому випадку. Навіть якщо Ваша дитина прийняла рішення, яке Ви не схвалюєте, і це призвело до негативних наслідків, ні в якому разі не наголошуйте словами «А я ж казала (казав)!», а навпаки, допоможіть вирішити складну ситуацію або уникнути наслідків.

Здобувачі освіти  знаходяться у тому віці, коли людина вперше зіштовхується з дорослими проблемами. Хибно вважати, що їм не потрібна допомога і вони вже дорослі. Навпаки, без правильної підтримки реалії життя можуть завдати значної шкоди тільки сформованій особистості, виробляючи комплекси, страхи, і бажання лише закриватися у собі. А не навпаки, розкривати свій потенціал на повну. І роль батьків неоціненна, так як без їх допомоги, дитина буде шукати допомогу на стороні.

І не забувайте про власні потреби. Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і Ви відчуваєте, що бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати, образити, принизити чи вдарити дитину, залиште її  на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся. Будь – якою поведінкою дитина ставить перед батьками одне запитання: « Ви любите мене таким (такою), яким (якою) я є?»

Щастя, здоров’я та сімейної злагоди Вам, шановні батьки!!!

---

Насильство

---

 

Рекомендації батькам, при спілкуванні з дитиною, з метою профілактики потрапляння або скоєння ситуації насильства:

● дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом/подругою. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона/він зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

● говоріть з дитиною на рівні її очей;

● дозвольте розповісти про свої почуття, переживання;

● виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»);

● вислухайте дитину;

● побачте ситуацію очима дитини;

● допоможіть дитині знайти власний вихід із ситуації;

● ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує;

● сприймайте дитину як особистість з її цінностями, переконаннями, бажаннями; якщо ви не знаєте що говорити, просто будьте поруч;

● цікавтеся життям дитини: «Як твої справи», «Ти чимось засмучений(на)» «Що приємного сталося сьогодні», «Що тобі подобається», «Розкажи про своїх друзів», «Яку ти любиш музику, ігри», «Я хочу послухати її з тобою/пограти з тобою» тощо;

● звертайте увагу на коло спілкування дитини в реальному житті. Цікавтеся хто її друзі, чим вони займаються;

● цікавтеся, в яких соціальних мережах та групах вона спілкується. Контролюйте перебування та спілкування вашої дитини в Інтернеті, використовуючи сучасні технології.

1. Розмовляйте з дитиною

Дорослі, які постійно розмовляють з дитиною, переважно знають картину її життя – що відбувається в садочку, школі, хто є друзями, а хто ворогами.

Розмовляйте з дитиною, коли тільки маєте можливість, розпитуйте, дозволяйте багато говорити саме дитині, не розказуйте замість неї, лише запитуючи «так» чи «ні». Якщо щоденна загрузка дня не дозволяє приділяти розмовам час, особливо з дітьми старшого віку, коли графіки батьків та дітей не завжди співпадають, скористайтеся сучасними цифровими можливостями – сімейний чат, переписка в соцмережі тощо. Контролювати кожен крок дитини не варто, але знати, як проводить день дитина – обов’язок дорослих.

Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики, які можуть трапитися з дитиною і нівелювати їх на початку.

2. Довіряйте дитині

Дитина повинна знати, що дорослі їй довіряють, і що вона може довіритися дорослому. Для побудови таких відносин, демонструйте не на словах, а на прикладах, що ви вмієте берегти таємниці, що не будете здіймати скандал за кожну дрібницю, а просто скажете, як було б зробити краще.

Навіть якщо ви помітили обман дитини, не поспішайте її карати та засуджувати. Перш за все варто подумати над причинами обману, а вони завжди є. Наприклад, дитина боїться покарань, тому не говорить правду, чи їй соромно визнати свої помилки, або ж не хоче вас засмучувати.

Розуміючи почуття дитини вам буде легше налагодити з нею довірчий контакт, заспокоїти та допомогти розкритися вам. Почати розмову можна з таких слів: «Бачу, що ти засмучений чимось. Розкажи все як є, навіть якщо соромно». «Обіцяю, ми не будемо тебе карати, а допоможемо розібратись у ситуації, розкажи, що сталося». «Якщо ти чогось дуже хочеш, розкажи нам, ми разом подумаємо, як це отримати». «Всі твої бажання важливі і заслуговують на увагу, ти можеш чесно розповісти нам про них».

3. Не прикрашайте проблеми «бантиками»

Розповідайте дітям щодо складних ситуацій, які можуть з ними трапитися, прямо. Дитина має відрізняти стандартну ситуацію від критичної та точно розуміти, що з нею трапилася проблема (часом діти не розуміють, що щось відбувається не так, неправильно). Це стосується і проблеми насильства над дітьми. Не вдягайте на дитину «рожеві окуляри».

Так, проблема насильства над дітьми існує в світі, в Україні, може трапитися в школі, на вулиці, у соціальній мережі. І найстрашніше, що кривдник – це не завжди незнайомець, нашкодити дитині може і людина із близького кола. Зазвичай такі люди входять в довіру і систематично «підготовлюють» дитину до своїх злодіянь.

Потрібно вчасно виявляти та розповідати про проблеми дорослим. Дитина точно має розуміти, що «вона – не іграшка».

4. Кордони тіла дитини

Говоріть з дитиною також і про сексуальне насильство. З дітьми старшого віку про проблему можна говорити прямо, розповідати на прикладах, що певна історія трапилася, обговорити, чи можливо було її уникнути (ЗМІ часто висвітлюють випадки насильства над дітьми, не закривайте очі, сприймайте, як ситуації, які можна обговорити спокійно, без емоцій, з дитиною).

Діти молодшого віку чітко мають володіти інформацією про кордони тіла. Використовуйте правило «Тут мене не торкайся». Ніхто не має права торкатися дитини в тих місцях, що зазвичай закриті нижньою білизною і вони, в свою чергу, також не мають права торкатися інших в тих самих місцях (звісно, мова не йде про ситуацію, коли потрібно звернутися до лікаря тощо).

5. Шантаж дитини

Розповідайте дітям і про те, що її можуть почати шантажувати. Дитина має знати, що те, що причиняє їй образу і покривається словами «нікому не розповідай» потрібно негайно викрити. Потрібно розповісти батькам, вчителям, дорослому, якому довіряють. Дитина повинна знати, що дорослий допоможе припинити шантаж та підтримає. Поясніть, що, чим далі йде замовчування проблеми, тим глибше вона ранить.

6. Насильство через екран

Відсутність інформаційної гігієни – проблема не лише нашої країни, діти схильні не вирізняти контент та, внаслідок, можуть стати жертвами насильства через екран.

Проводьте певний час в інтернеті разом, переглядайте спільно сайти покупок, качайте разом ігри, роздивляйтеся нові іграшки, зі старшими – нові гаджети. 15 хвилин в інтернеті з дитиною поруч дозволять вам розповісти, що є «хороші» сторінки, а є «погані», що є злочинці, які можуть видавати себе за добродіїв. Навчіть дитину фільтрувати контент.

7. Будь-яку проблему можна вирішити

Цю фразу повторюйте дитині щодня, декілька раз на день, як мантру. Чим частіше дитина буде чути, що будь-яку проблему можна вирішити, тим менша вірогідність того, що вона знайде в своїй голові проблему, яку вирішити не можна.

Якщо проблема вже сталася, її потрібно прийняти, найшвидше повідомити дорослим про її існування, знайти рішення і забути про проблему. Цей алгоритм також промовляйте дитині – так вона знатиме не лише стандартну завчену фразу, а й чіткий алгоритм дії.

Дитина має законне право на здорове, безпечне та захищене дитинство і дорослі мають це забезпечити.

 

Aлгоритм дій для батьків, якщо вони дізнались про факт насильства над дитиною

Найперша і найважливіша порада – відстежити власний стан і потурбуватися про власні реакції. Дитину може більше травмувати реакція батьків чи дорослих, які є поруч. 

1. Зберігайте спокій, але не ігноруйте дитину. 

2. Слухайте, якщо дитина розповідає, але самостійно не розпитуйте про деталі. 

3. Не піддавайте сумніву розповідь дитини. 

4. Не засуджуйте та не звинувачуйте дитину. 

5. Будьте обережними з дотиками. Обіймайте тільки якщо дитина хоче цього. 

Найчастіше батьки лякаються. Новина  жахлива для усіх. Перша реакція захисна – це заперечити. А раптом дитина щось не так зрозуміла? Але дорослим потрібно вислухати та прийняти цю розповідь.

Наступний крок – це повідомити про факт в органи поліції або в службу в справах дітей.  

Дорослим потрібно проговорити з дитиною, пояснити, що це для захисту її інтересів. Дитина має знати, що відбуватиметься далі і що батьки поряд. Якщо буде відкрито кримінальна справа, то буде взаємодія дитини з органами слідства. Важливо максимально підтримувати дитину, бути на стороні дитини, слухати рекомендації фахівців, йти за допомогою до психолога, якщо є потреба. Це основне для батьків.

Телефонуйте за номерами й отримуйте допомогу конфіденційно та безпечно:

● 102 – Національна поліція

● 0-800-211-444 – гаряча лінія психологічної підтримки Міжнародної організації з міграції (МОМ)

● 527 (з мобільного), 0800 505 501 (зі стаціонарного) – Національна гаряча лінія з консультування мігрантів та протидії торгівлі людьми Міжнародної організації з міграції (МОМ). 

● 0 800 500 225 або 116 111 (з мобільного безплатно) – Національна дитяча «гаряча лінія»

● 15-47 – урядова «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей

● 0 800 213 103 – контакт-центр системи безоплатної правової допомоги

● 0 800 500 335 або 116 123 – «гаряча лінія» з запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

● +38 (044) 225 76 75  Уповноважений Президента України з прав дитини